рахівник
РАХІВНИ́К, а́, ч.
Фахівець із рахівництва.
Рахівник на рахівниці виклацує. На лиці задоволення (А. Головко);
– Бухгалтерія? – грізно запитав Хапунець. – Так! – одповіли рахівники (Остап Вишня).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рахівник — рахівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- рахівник — [рах'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- рахівник — -а, ч. Фахівець із рахівництва. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рахівник — Рахівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рахівник — РАХІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із рахівництва. Рахівник на рахівниці виклацує. На лиці задоволення (Головко, І, 1957, 299); — Бухгалтерія? — грізно запитав Хапунець. — Так! — одповіли рахівники (Вишня, І, 1956, 438). Словник української мови в 11 томах