1. Орфоепічний словник української мови

розв'ючувати

розв'ю́чувати

[роузвйучуватие]

-уйу, -уйеиш

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розв'ючувати — розв'ю́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розв'ючувати — -ую, -уєш, недок., розв'ючити, -чу, -чиш, док., перех. Звільняти (тварину) від в'юків, вантажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розв'ючувати — РОЗВ'Ю́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВ'Ю́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого. Звільняти (перев. тварину) від в'юків, вантажу. Білий чоловік із сачком і гвинтівкою .. не поспішає до намету. Він розв'ючує тварин і блискучими, аж ніби хворобливими очима оглядає горизонт (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах