розв'ючувати
РОЗВ'Ю́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВ'Ю́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого.
Звільняти (перев. тварину) від в'юків, вантажу.
Білий чоловік із сачком і гвинтівкою .. не поспішає до намету. Він розв'ючує тварин і блискучими, аж ніби хворобливими очима оглядає горизонт (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розв'ючувати — розв'ю́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розв'ючувати — [роузвйучуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
- розв'ючувати — -ую, -уєш, недок., розв'ючити, -чу, -чиш, док., перех. Звільняти (тварину) від в'юків, вантажу. Великий тлумачний словник сучасної мови