розголос

Значення в інших словниках

1. розголос — ро́зголос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. розголос — Розголошення, (у пресі) оприлюднення; (широкий) жм. шелест; (- що) чутка, поговір; п! СЛАВА. Словник синонімів Караванського
3. розголос — -у, ч. 1》 Розголошення, обнародування чого-небудь. || Поширеність, популярність чого-небудь. Набирати широкого розголосу. Не робити розголосу — приховувати, тримати в таємниці що-небудь. Піддавати розголосу — розголошувати що-небудь. 2》 Чутка, поговір. 3》 перен., рідко. Шум, гамір. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розголос — РО́ЗГОЛОС, у, ч. 1. Розголошення, обнародування чого-небудь. – Вибачайте, що я так повівся, знаєте, що нелегко мені. Але то я так, то я покривив душею, боявся розголосу (М. Чабанівський); // Поширеність, популярність чого-небудь. – О, дитя моє, .. Словник української мови у 20 томах
5. розголос — ГО́МІН (звучання голосів, розмови), ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКА діал.; ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті — як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М. Словник синонімів української мови
6. розголос — Ро́зголос, -су, -сові; -лоси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розголос — РО́ЗГОЛОС, у, ч. 1. Розголошення, обнародування чого-небудь. Про бойню на Тверській дозволено було, очевидно, писати в петербурзьких газетах. Словник української мови в 11 томах
8. розголос — Розголос, -су м. Молва, слухъ. Словник української мови Грінченка