1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розголос

ро́зголос

-у, ч.

1》 Розголошення, обнародування чого-небудь.

|| Поширеність, популярність чого-небудь. Набирати широкого розголосу.

Не робити розголосу — приховувати, тримати в таємниці що-небудь.

Піддавати розголосу — розголошувати що-небудь.

2》 Чутка, поговір.

3》 перен., рідко. Шум, гамір.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розголос — ро́зголос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розголос — Розголошення, (у пресі) оприлюднення; (широкий) жм. шелест; (- що) чутка, поговір; п! СЛАВА. Словник синонімів Караванського
  3. розголос — [розголос] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
  4. розголос — РО́ЗГОЛОС, у, ч. 1. Розголошення, обнародування чого-небудь. – Вибачайте, що я так повівся, знаєте, що нелегко мені. Але то я так, то я покривив душею, боявся розголосу (М. Чабанівський); // Поширеність, популярність чого-небудь. – О, дитя моє, .. Словник української мови у 20 томах
  5. розголос — ГО́МІН (звучання голосів, розмови), ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКА діал.; ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті — як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М. Словник синонімів української мови
  6. розголос — Ро́зголос, -су, -сові; -лоси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розголос — РО́ЗГОЛОС, у, ч. 1. Розголошення, обнародування чого-небудь. Про бойню на Тверській дозволено було, очевидно, писати в петербурзьких газетах. Словник української мови в 11 томах
  8. розголос — Розголос, -су м. Молва, слухъ. Словник української мови Грінченка