ртуть

Значення в інших словниках

1. ртуть — ртуть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. ртуть — у. живе срібло. Словник синонімів Караванського
3. ртуть — -і, ж. Проста речовина хімічного елемента Меркурію – рідкий важкий сріблястий рухливий метал; застосовують як рідкий катод при електролізі, для наповнення приладів, газорозрядних ламп, у синтезах тощо; її пара і розчинні сполуки – надзвичайно отруйні. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ртуть — Живосрібло, див. меркурій Словник чужослів Павло Штепа
5. ртуть — РТУТЬ, і, ж. Хімічний елемент, рідкий важкий метал сріблясто-білого кольору. Ртуть .. являє собою рідину, але найважчу з усіх рідин (з наук.-попул. літ.); Ртуть, занурена у рідке повітря, перетворюється у твердий ковкий метал (з навч. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
6. ртуть — Hg, хіміч. елемент із атомним числом 80; сріблястий рідкий метал; не піддається дії сухого повітря; з металами легко утворює сплави, т.зв. амальгами; гол. мінерал, який містить р. — кіновар, в його покладах іноді трапляється самородна... Універсальний словник-енциклопедія
7. ртуть — РТУТЬ, і, ж. Хімічний елемент, рідкий важкий метал сріблясто-білого кольору. Ртуть.. являє собою рідину, але найважчу з усіх рідин (Наука.., 4, 1963, 34); Ртуть, занурена у рідке повітря, перетворюється у твердий ковкий метал (Заг. Словник української мови в 11 томах