самовар

самова́р

[самовар]

-ра, м. (ў) -р'і, мн. -рие, -р'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовар — самова́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. самовар — -а, ч. Металева своєрідна за формою посудина для кип'ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям. || Така ж за формою посудина, в якій вода кип'ятиться за допомогою електрики. || чого і без додатка. Кількість води, що вміщується в цій посудині. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовар — Окріпничка Словник чужослів Павло Штепа
  4. самовар — САМОВА́Р, а, ч. 1. Металева своєрідна за формою посудина для кип'ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям. Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
  5. самовар — самова́р вул. поїзд (ст): Самовар – від високого комина льокомотиви старого типу (Горбач); Хоч поїзди не ходили, ми захопили якийсь самовар з кількома вагонами, що пхався на Самбір. Нас кількадесят зайняли два вагони (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. самовар — Латунний, мідний або посріблений посуд для приготування чаю; нагрівається деревним вугіллям, теп. також і електрикою; раніше поширений переважно в Росії; знаменита фабрика с. у Тулі. Універсальний словник-енциклопедія
  7. самовар — Самова́р, -ра; -ва́ри, -ва́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. самовар — САМОВА́Р, а, ч. 1. Металева своєрідна за формою посудина для кип’ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям. Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Мирний, І, 1954, 323)... Словник української мови в 11 томах
  9. самовар — Самовар, -ру и самоварь, -рю м. Самоваръ. Ухватив, як панського самовару. Ном. № 6571. Словник української мови Грінченка