самовар
САМОВА́Р, а, ч.
1. Металева своєрідна за формою посудина для кип’ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям.
Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Мирний, І, 1954, 323);
Самовар кипів, булькотів та парував, як навіжений (Н.-Лев., VI, 1966, 55);
*У порівн. Розшумівся [Аркадій Петрович], як самовар, що ось-ось мав збігати (Коцюб., II, 1955, 395);
[Кость:] Терпіть не можу, коли в людини сяє пика, як великодній самовар (Вас., III, 1960, 151);
Телескоп стояв на веранді — довгий, як чапля, і жовтий, як самовар (Смолич, II, 1958, 8);
// Така ж за формою посудина, в якій вода кип’ятиться за допомогою електрики;
// чого і без додатка. Кількість води, що вміщується в цій посудині.
Випив [справник] самовар чаю — знов на порозі (Вовчок, I, 1955, 248);
[Пилип:] Я б увесь самовар видув, і хай би тоді Кость подавав рапорт на мене своїй тещі (Мороз, П’єси, 1959, 115).
Наставля́ти (наста́вити, настановля́ти, настанови́ти) самова́р див. наставля́ти¹, настановля́ти¹;
Поста́вити самова́р див. поста́вити;
Ста́вити самова́р див. ста́вити.
2. розм., рідко. За часів Великої Вітчизняної війни — умовна або жартівлива назва міномета.
Шура пригадала, що саме такими мінометами командує Юрась. — Вони страшні? — Січуть німців на січку. У нас їх звуть «самоварами» (Гончар, III, 1959, 171).
Значення в інших словниках
- самовар — самова́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- самовар — [самовар] -ра, м. (ў) -р'і, мн. -рие, -р'іў Орфоепічний словник української мови
- самовар — -а, ч. Металева своєрідна за формою посудина для кип'ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям. || Така ж за формою посудина, в якій вода кип'ятиться за допомогою електрики. || чого і без додатка. Кількість води, що вміщується в цій посудині. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовар — Окріпничка Словник чужослів Павло Штепа
- самовар — САМОВА́Р, а, ч. 1. Металева своєрідна за формою посудина для кип'ятіння води з топкою всередині, що наповнюється перев. вугіллям. Серед столу, на мідяному підносі, стояв блискучий самовар і мугикав стиха якусь журливу пісеньку (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
- самовар — самова́р вул. поїзд (ст): Самовар – від високого комина льокомотиви старого типу (Горбач); Хоч поїзди не ходили, ми захопили якийсь самовар з кількома вагонами, що пхався на Самбір. Нас кількадесят зайняли два вагони (Селепко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- самовар — Латунний, мідний або посріблений посуд для приготування чаю; нагрівається деревним вугіллям, теп. також і електрикою; раніше поширений переважно в Росії; знаменита фабрика с. у Тулі. Універсальний словник-енциклопедія
- самовар — Самова́р, -ра; -ва́ри, -ва́рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самовар — Самовар, -ру и самоварь, -рю м. Самоваръ. Ухватив, як панського самовару. Ном. № 6571. Словник української мови Грінченка