1. Словник української мови в 11 томах

самобутність

САМОБУ́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. самобу́тній.

Сильний талант збагачується від інших і зберігає самобутність, що живиться соками рідної землі, подихом історії, життям народу (Літ. Укр., 25.VIІ 1969, 3);

Українська вишивка має досить давні традиції і своєю самобутністю, оригінальністю, багатством узорів, гармонією кольорів, незвичайною красою вражає кожного, хто ознайомиться з нею (Нар. тв. та етн., 1, 1968, 50);

Вона змалку тільки про те й мріяла, щоб побачити справжнє народне весілля — в усій його самобутності та багатстві фольклору й етнографії (Смолич, Мир.., 1958, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самобутність — самобу́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самобутність — [самоубут(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. самобутність — -ності, ж. Властивість за знач. самобутній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самобутність — САМОБУ́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. самобу́тній. Сильний талант збагачується від інших і зберігає самобутність, що живиться соками рідної землі, подихом історії, життям народу (з газ. Словник української мови у 20 томах
  5. самобутність — Самобу́тність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. самобутність — рос. самобытность своєрідність, самостійність у розвитку, в культурі, духовності, звичаях, обрядах, традиціях (на противагу наслідуванню). Eкономічна енциклопедія