1. Словник української мови у 20 томах

самобутність

САМОБУ́ТНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. самобу́тній.

Сильний талант збагачується від інших і зберігає самобутність, що живиться соками рідної землі, подихом історії, життям народу (з газ.);

Українська вишивка має досить давні традиції і своєю самобутністю, оригінальністю, багатством узорів, гармонією кольорів, незвичайною красою вражає кожного, хто ознайомиться з нею (з наук. літ.);

Вона змалку тільки про те й мріяла, щоб побачити справжнє народне весілля – в усій його самобутності та багатстві фольклору й етнографії (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самобутність — самобу́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самобутність — [самоубут(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. самобутність — -ності, ж. Властивість за знач. самобутній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самобутність — Самобу́тність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. самобутність — САМОБУ́ТНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. самобу́тній. Сильний талант збагачується від інших і зберігає самобутність, що живиться соками рідної землі, подихом історії, життям народу (Літ. Укр., 25. Словник української мови в 11 томах
  6. самобутність — рос. самобытность своєрідність, самостійність у розвитку, в культурі, духовності, звичаях, обрядах, традиціях (на противагу наслідуванню). Eкономічна енциклопедія