секретар

секрета́р

[сеикреитар]

-ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. секретар — секрета́р 1 іменник чоловічого роду, істота службовець секрета́р 2 іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
  2. секретар — Секрета́р. 1. Складова частина назв різноманітних посад у місцевих та вищих органах влади. Конкурс розписаний на посади секретарів громадских для міста Сторожинців з річною платою 600 зр[иньских] (Б., 1895, 6, 3) / експр. Українська літературна мова на Буковині
  3. секретар — (у суді) діловод, (на зборах) протоколіст, п! ПИСАР; дип. референт; (генеральний) керівник, голова; (у США) міністер. Словник синонімів Караванського
  4. секретар — I -я, ч. 1》 Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо. || Особа, що веде ділове листування окремої людини. Губернський секретар — у дореволюційній Росії – цивільний чин дванадцятого класу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. секретар — Писар, (вона) писарша, (дружина) писариха, (син) писаренко, (дочка) писарівна, (дитина) писарчя, писарченя, (малий) писарчук, (нездалий) писарина, канцеляриста, (вона) канцеляристка, (дружина) канцеляриха, (син) канцеляренко, (дочка) канцелярівна Словник чужослів Павло Штепа
  6. секретар — СЕКРЕТА́Р¹, я́, ч. 1. Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо. Повернувся [Шавкун] за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Панас Мирний); // Особа, що веде ділове листування окремої людини. Словник української мови у 20 томах
  7. секретар — секрета́р (франц. secretaire, від лат. secretarius – учасник таємних нарад) 1. Службовець, що відає листуванням установи, організації або окремої особи. 2. Особа, що веде протокол зборів, наради, засідання. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. секретар — Хижий птах, заселяє африк. савани; довж. бл. 1,25 м; характерні дуже довгі ноги та хвіст; живиться переважно земноводними та зміями. Універсальний словник-енциклопедія
  9. секретар — Секрета́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -та́рю! -тарі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. секретар — СЕКРЕТА́Р¹, я́, ч. 1. Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо. Повернувся [Шавкун] за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Мирний, І, 1949, 384); // Особа, що веде ділове листування окремої людини. Словник української мови в 11 томах
  11. секретар — рос. секретарь 1. Посадова особа, службовець, що відає кореспонденцією (листуванням) установи, організації або окремої офіційної особи. 2. Особа, що веде протокол зборів, засідань, нарад. 3. Виборний керівник деяких партій, громадських організацій. Eкономічна енциклопедія