секретар

СЕКРЕТА́Р¹, я́, ч.

1. Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо.

Повернувся [Шавкун] за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Панас Мирний);

// Особа, що веде ділове листування окремої людини.

“Пишу я – Майк. Тебе, тату, не застав дома. Ти вийшов кудись розхвильований, як сказав мені твій старий секретар” (Ю. Яновський);

* Образно. Моя пам'ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і цю безвладність тіла серед цвіту яблунь, і гру світла (М. Коцюбинський).

2. Особа, що веде протокол зборів, засідання і т. ін.

Не обирали голови й секретаря, не писали протоколів, не складали резолюцій. Часу для цього не було, групи мали ось-ось виступати (О. Гончар).

3. Виборний керівник якої-небудь організації, якогось органу.

Він був секретарем комсомольської організації (М. Зарудний);

У райкомі його прийняв перший секретар Корнієнко (Григорій Тютюнник);

Відповідальний секретар Спілки письменників України .. поділився своїми думками про критику і сучасну літературу (з газ.);

// заст. Виборна службова особа у складі найвищих та місцевих органів державної влади СРСР.

Секретар Президії Верховної Ради УРСР;

Секретар сільради;

// Один із членів якого-небудь виборного органу, що веде діловодство й поточну організаційну роботу.

Секретар місцевкому;

// Особа, що очолює організаційно-адміністративний або виконавчий орган міжнародної організації.

Генеральний секретар ООН;

Генеральний секретар Всесвітної федерації профспілок.

4. Керівник поточної роботи установи, органу або якого-небудь відділу.

Вже через тиждень після свого листа я мав дуже милі одповіді од секретаря видавництва (М. Коцюбинський);

Секретар редакції перегорнув сторінки її твору, записав адресу (О. Донченко);

Перебрався [О. Довженко] навесні 1922 року в Берлін, на меншу посаду секретаря генерального консульства УРСР в Німеччині (О. Довженко).

(1) Держа́вний секрета́р:

а) відповідальна посада в Кабінеті міністрів України.

Цей “патріотизм” поміг цьому аферистові [московський адвокат І. Кістяковський] пробратись на посаду спочатку державного секретаря, а потім і міністра внутрішніх справ (В. Винниченко);

б) назва міністра закордонних справ у США.

Пані Мадлен Олбрайт, колишній державний секретар США, у свій час пропонувала створити “водний альянс”, відкритий для всіх, хто розуміє нагальну необхідність працювати разом, щоб зберігати воду попри кордони (з навіч. літ.);

(2) Коле́зький секрета́р – у дореволюційній Росії – цивільний чин десятого класу;

(3) Уче́ний секрета́р – службова особа, що відповідає за організацію поточної роботи в науковій установі.

[Вася:] А це – наш майбутній учений секретар. [Убийбатько:] Який там секретар! Роман Убийбатько (І. Микитенко).

СЕКРЕТА́Р², я́, ч.

Хижий птах ряду соколоподібних із довгими ногами та з чубчиком на голові у вигляді гусячого пера.

Поїдають отруйних змій і багато птахів: .. каня, ворони, секретар та деякі інші (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. секретар — секрета́р 1 іменник чоловічого роду, істота службовець секрета́р 2 іменник чоловічого роду, істота птах Орфографічний словник української мови
  2. секретар — Секрета́р. 1. Складова частина назв різноманітних посад у місцевих та вищих органах влади. Конкурс розписаний на посади секретарів громадских для міста Сторожинців з річною платою 600 зр[иньских] (Б., 1895, 6, 3) / експр. Українська літературна мова на Буковині
  3. секретар — (у суді) діловод, (на зборах) протоколіст, п! ПИСАР; дип. референт; (генеральний) керівник, голова; (у США) міністер. Словник синонімів Караванського
  4. секретар — [сеикреитар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам Орфоепічний словник української мови
  5. секретар — I -я, ч. 1》 Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо. || Особа, що веде ділове листування окремої людини. Губернський секретар — у дореволюційній Росії – цивільний чин дванадцятого класу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. секретар — Писар, (вона) писарша, (дружина) писариха, (син) писаренко, (дочка) писарівна, (дитина) писарчя, писарченя, (малий) писарчук, (нездалий) писарина, канцеляриста, (вона) канцеляристка, (дружина) канцеляриха, (син) канцеляренко, (дочка) канцелярівна Словник чужослів Павло Штепа
  7. секретар — секрета́р (франц. secretaire, від лат. secretarius – учасник таємних нарад) 1. Службовець, що відає листуванням установи, організації або окремої особи. 2. Особа, що веде протокол зборів, наради, засідання. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. секретар — Хижий птах, заселяє африк. савани; довж. бл. 1,25 м; характерні дуже довгі ноги та хвіст; живиться переважно земноводними та зміями. Універсальний словник-енциклопедія
  9. секретар — Секрета́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -та́рю! -тарі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. секретар — СЕКРЕТА́Р¹, я́, ч. 1. Службовець, який відповідає за діловодство установи, організації тощо. Повернувся [Шавкун] за порадою до свого давнього приятеля Чижика, секретаря в суді (Мирний, І, 1949, 384); // Особа, що веде ділове листування окремої людини. Словник української мови в 11 томах
  11. секретар — рос. секретарь 1. Посадова особа, службовець, що відає кореспонденцією (листуванням) установи, організації або окремої офіційної особи. 2. Особа, що веде протокол зборів, засідань, нарад. 3. Виборний керівник деяких партій, громадських організацій. Eкономічна енциклопедія