секрет

СЕКРЕ́Т¹, у, ч.

1. Те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця.

[Печариця (сідає, наче сам до себе):] Бажав би я знати, що то за секрети шепче одна панночка другій на вушко? (Панас Мирний);

– Я не маю ніяких секретів вам говорити (І. Франко);

З Юрком у Степана Федоровича завелись якісь секрети (В. Козаченко);

// чого. Прихована причина.

Сьогодні бомбою влітає в редакцію Лубенець, обличчя сяє, в руках еластичність, помолодшав навіть. Весь секрет метаморфози у тому, що він перший пошив собі форму (М. Коцюбинський);

Найголовніше джерело “Енеїди” [І. Котляревського] – реальна тогочасна дійсність, а секрет її вічного успіху – в талановитому, майстерному відтворенні життя (з публіц. літ.);

// Невідомий комусь іншому або ще не відкритий прийом, спосіб (одержання, виготовлення і т. ін. чого-небудь).

– Рідина, яку ви бачите в водозборах, .. не проста вода. Це насичений хімічний розчин. Формула розчину – мій секрет (Ю. Смолич);

Почала опановувати секрети в'язання й Поля (П. Автомонов);

Виробничі секрети мають місце не тільки в промисловості, але й у сільському господарстві (з публіц. літ.).

2. Потайний пристрій у механізмах, предметах домашнього вжитку тощо.

Він заявив, що його годинник має в собі ще один секрет, якого досі він не вказав нікому (І. Франко);

Замок із секретом.

3. військ. Додатковий сторожовий пост із кількох осіб, виставлений таємно на найбільш небезпечних підступах з боку противника, а також місце розташування такого поста.

Секрети попереджені, що зараз має вийти розвідка (Я. Качура);

Старенька мати .. дуже частенько навідувалась в найближчий від кордону, найпотаємніший секрет і вела розмову з своїм Антосем (Ю. Збанацький).

Видава́ти (викрива́ти) / ви́дати (ви́крити) таємни́цю (секре́т) див. видава́ти;

Зберіга́ти (хова́ти) / зберегти́ (схова́ти) таємни́цю (секре́т) див. зберіга́ти;

Трима́ти в таємни́ці (секре́ті) див. трима́ти.

◇ (1) Не секре́т – відомо всім.

– Не секрет, крові пролито багато, але то необхідність змушувала нас (О. Гончар);

(2) Під [вели́ким] секре́том <�По [вели́кому] секре́ту> – таємно від інших; вимагаючи збереження таємниці сказаного.

Що тобі привезти, дитиночко моя, на ялинку? Скажи мені під секретом на вушко (М. Коцюбинський);

Десь тут Тимко під великим секретом показував на пташині гнізда і жовторотих заїдастих пташенят (Григорій Тютюнник);

Чоловік одразу ж подався до дядька Володимира та й по секрету нараяв йому підсипати квочку лише довгоносими яйцями, бо, мовляв, з них виходять самі курочки (М. Стельмах);

Розкрива́ти / розкри́ти секре́т див. розкрива́ти;

(3) Секре́т полішине́ля – таємниця, яка давно всім відома; уявна таємниця.

Про обставини, за яких у нього з'явилися гроші, він не розказував, але це був секрет полішинеля – усі знали цю історію (з газ.);

І тоді варто чекати вибуху жіночого протесту проти незаконної сексуальної експлуатації. А поки – це секрет полішинеля, з яким усі примирилися (з газ.);

Скри́нька з секре́том див. скри́нька;

Трима́ти (держа́ти) в секре́ті див. трима́ти.

СЕКРЕ́Т², у, ч., фізл.

Речовина, яку виробляють залози людини й тварини (слина, шлунковий сік і т. ін.).

Орбітальна залоза здатна концентрувати кальцій і калій: кількість їх в секреті цієї залози більша, ніж в плазмі крові (з наук. літ.).