1. Великий тлумачний словник сучасної мови

секрет

секре́т

I -у, ч.

1》 Те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця.

|| чого. Прихована причина.

|| Невідомий комусь іншому або ще не відкритий прийом, спосіб (одержання, виготовлення і т. ін. чого-небудь). Видавати секрет. Держати в секреті.

Не секрет — відомо всім.

Під [великим] секретом; рідше По секрету — таємно від інших; вимагаючи збереження таємниці сказаного.

Розкривати секрет чого — виявляти внутрішню суть явища, предмета.

2》 Потайний пристрій у механізмах, предметах хатнього вжитку тощо. Замок із секретом.

3》 військ. Додатковий сторожовий пост із кількох осіб, виставлений таємно на найбільш небезпечних підступах з боку противника, а також місце розташування такого поста.

II -у, ч., фізіол.

Речовина, яку виробляють залози людини й тварини (слина, шлунковий сік і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. секрет — секре́т 1 іменник чоловічого роду таємниця секре́т 2 іменник чоловічого роду речовина Орфографічний словник української мови
  2. секрет — Таємниця; (успіху) причина; (виробництва) засекречена технологія; (на кордоні) сов. <�таємний> пост; п! ЗАГАДКА. Словник синонімів Караванського
  3. секрет — див. таємниця Словник синонімів Вусика
  4. секрет — [сеикрет] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  5. секрет — Таємниця, таємничка, таємність Словник чужослів Павло Штепа
  6. секрет — СЕКРЕ́Т¹, у, ч. 1. Те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця. [Печариця (сідає, наче сам до себе):] Бажав би я знати, що то за секрети шепче одна панночка другій на вушко?... Словник української мови у 20 томах
  7. секрет — секре́т : ◊ добрий до секре́ту → добрий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. секрет — Я йому кажу у секреті, а він носить по світі. Не вміє зберігати таємницю. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. секрет — секре́т I (франц. secret, від лат. secretum – таємниця) 1. Таємниця. 2. Потайний пристрій у механізмі. 3. Передовий прихований військовий пост. II (від лат. secretus – виділений) специфічний продукт, що його виділяють залози людини й тварин (напр., жовч, слина, шлунковий сік). Словник іншомовних слів Мельничука
  10. секрет — секре́т полішине́ля. Таємниця, яка давно всім відома; уявна таємниця. Про обставини, за яких у нього з’явилися гроші, він не розказував, але це був секрет полішинеля — усі знали цю історію (З газети). скри́нька з секре́том, книжн. Фразеологічний словник української мови
  11. секрет — ТАЄМНИ́ЦЯ (те, що приховується від інших, відоме не всім), СЕКРЕ́Т, ТАЇНА́ розм., ПІДСПІ́ДОК розм. В кіно я не був новий. Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику (Ю. Словник синонімів української мови
  12. секрет — Секре́т, -ту, в -ті; -ре́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. секрет — СЕКРЕ́Т¹, у, ч. 1. Те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця. [Печариця (сідає, наче сам до себе):] Бажав би я знати, що то за секрети шепче одна панночка другій на вушко?... Словник української мови в 11 томах
  14. секрет — рос. секрет 1. Таємниця, те, що не підлягає розголосу. 2. Потайний пристрій у механізмі. Eкономічна енциклопедія
  15. секрет — Секрет, -ту и -та м. 1) Секретъ. Десь мій милий, чорнобривий з иншою секрети має. Мет. 33. 2) Рыба Lucioperea volgensis. Браун. 22. Словник української мови Грінченка