спокуса

Значення в інших словниках

1. спокуса — (те, що спокушає) принада, зваба, ваба, приманка, приваба. Словник синонімів Полюги
2. спокуса — споку́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. спокуса — Ваба, зваба, знада, поваба, р. примана; (дія) спокушання, зваблювання, ваблення; (велика) бажання; ФР. гріх; мн. СПОКУСИ, принади, чари. Словник синонімів Караванського
4. спокуса — -и, ж. 1》 Те, що притягує до себе, спокушає, вабить. || перев. мн. Що-небудь дуже звабливе на вигляд; щось смачне, красиве, принадливе. || Потяг до чого-небудь, бажання володіти чим-небудь заманливим, звабливим. || Велике бажання зробити що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. спокуса — СПОКУ́СА, и, ж. 1. Те, що притягує до себе, спокушає, вабить. Почув і він про ті скарби Та й замотав собі на вуса; “Еге, говоре [говорить]: от якби Знайшлась мені така спокуса!” (Я. Словник української мови у 20 томах
6. спокуса — СПОКУ́СА (те, що спокушає), ПРИНА́ДА, ЗВА́БА, ВА́БА, ЗНА́ДА, ПРИМА́НА, ПРИМА́НКА, ПРИВА́БА розм., ПОВА́БА (ПОВА́Б рідше) розм., ПОКУ́СА діал. Словник синонімів української мови
7. спокуса — СПОКУ́СА, и, ж. 1. Те, що притягує до себе, спокушає, вабить. Почув і він про ті скарби Та й замотав собі на вуса; «Еге, говоре [говорить]: от якби Знайшлась мені така спокуса!» (Щог. Словник української мови в 11 томах
8. спокуса — Спокуса, -си ж. Искушеніе. Пильнуйте та моліться, щоб не ввійшли в спокусу. Єв. Мр. XIV. 38. І не введи нас у спокусу. Єв. Словник української мови Грінченка