1. Орфоепічний словник української мови

стремено

стреме́но

[стреимено] -на, м. (ў) -н'і, мн. -ена, -ен і [стреимеино] -на, м. (ў) -н'і, мн. -ена, -ен

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стремено — стреме́но́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири стреме́на́ Орфографічний словник української мови
  2. стремено — СТРЕМЕ́НО́, е́на́, с. 1. Пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя. Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали .. до неї (М. Словник української мови у 20 томах
  3. стремено — -ена, с. 1》 Пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя. 2》 анат. Одна зі слухових кісточок середнього вуха людини й тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стремено — на стреме́но́. На закінчення, на завершення чого-небудь; під кінець. Шелеснули “на стремено” останні купюри, і товариство, обіймаючи Здирського, вивалилося з неонового кубельця у сутінки провулка (А. Крижанівський). Фразеологічний словник української мови
  5. стремено — Стреме́но́, -на́, -ну́; -ме́на, -ме́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. стремено — СТРЕМЕ́НО́, е́на́, с. 1. Пристрій для упирання ноги вершника у вигляді металевої дужки, що підвішується до сідла за допомогою ременя. Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали.. Словник української мови в 11 томах