1. Орфоепічний словник української мови

сіяльник

сі́яльник

[с’ійал'ниек]

-ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сіяльник — сі́яльник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сіяльник — -а, ч. Те саме, що сівач. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сіяльник — моск. сіяч сівач, (вона) сівачка Словник чужослів Павло Штепа
  4. сіяльник — СІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Те саме, що сіва́ч. Ось сіяльник вийшов ріллю обсівати (І. Манжура); Сіяльники – двоє дівчат і дід – стояли на дошках позад сівалок, доглядали за рівномірним розподілом зерна (Ю. Яновський). Словник української мови у 20 томах
  5. сіяльник — СІЯ́Ч (той, хто сіє зерно, насіння), СІВА́Ч, СІ́ЯЛЬНИК, СІВА́ЛЬНИК розм., СІВА́К діал., СІ́ЙНИК діал. — Вийшли в поле сіячі. Словник синонімів української мови
  6. сіяльник — СІ́ЯЛЬНИК, а, ч. Те саме, що сіва́ч. Ось сіяльник вийшов ріллю обсівати (Манж., Тв., 1955, 104); Сіяльники — двоє дівчат і дід — стояли на дошках позад сівалок, доглядали за рівномірним розподілом зерна (Ю. Янов., Київ. опов., 1948, 45). Словник української мови в 11 томах
  7. сіяльник — Сіяльник, -ка м. = сівач. Лохв. у. Словник української мови Грінченка