сіяти

Значення в інших словниках

1. сіяти — сі́яти дієслово недоконаного виду засівати сія́ти дієслово недоконаного виду сяяти Орфографічний словник української мови
2. сіяти — Розсівати, ви-, (чим) за-, (на Новий рік) по-, (грішми) сипати, (освіту) ШИРИТИ, (ненависть) викликати, (чвари) колотити <�воду>, (- дощ) сіятися, імжити Словник синонімів Караванського
3. сіяти — I висівати, досівати, досіватися, засівати, пересівати, підсівати, посівати, просівати Фразеологічні синоніми: сіяти наволоком; сіяти під маркер; сіяти під покрив; сіяти по скибі II див. марнотратити; блищати Словник синонімів Вусика
4. сіяти — СІ́ЯТИ, сі́ю, сі́єш, недок. 1. що і без прям. дод. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи його. Прийшла пора сіяти, а в людей нема ні зерна (Г. Словник української мови у 20 томах
5. сіяти — сі́яти: ◊ хоч мак сій → мак Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. сіяти — Де його не посієш, там уродиться. Про хлопця пустяка, що не всидить на однім місці. Дурних не сіють, вони самі родяться. Родяться уломними. Сій коли час, бо згадаєш старших глас. Сій коли пора, бо пожалієш, що не послухав поради старших. Приповідки або українсько-народня філософія
7. сіяти — I с`іятисію, сієш, недок. 1》 перех. і без додатка. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи його. 2》 перех. і без додатка. Висіваючи зерно, насіння, займати ним яку-небудь ділянку землі; засівати. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
8. сіяти — сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку. Мимоволі чи свідомо створювати стан тривоги, розгубленості; виклика́ти жах в оточуючих. Фразеологічний словник української мови
9. сіяти — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ... Словник синонімів української мови
10. сіяти — Сі́яти, сі́ю, сі́єш, сі́є; сій, сі́йте; сі́ючи сія́ти, сія́ю, сія́єш; звич. ся́яти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. сіяти — СІ́ЯТИ, сі́ю, сі́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи його. Прийшла пора сіяти, а в людей нема ні зерна (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
12. сіяти — Сіяти, -сію, -єш гл. Сѣять. Козаченько пшениченьку сіє. Мет. 27. Тяжко сіяти, коли ніщо орати. Ном. № 1576. — во́ду. Кропить водой. Шух. І. 179. --------------- Сіяти, -яю, -єш гл. = сяти. На горі церковця сіяла, там дівчина з козаком шлюб брала. Чуб. V. 78. Словник української мови Грінченка