сіяти

СІ́ЯТИ, сі́ю, сі́єш, недок.

1. що і без прям. дод. Кидати зерно, насіння звичайно в оброблену землю, певним способом розтрушуючи, розсипаючи його.

Прийшла пора сіяти, а в людей нема ні зерна (Г. Квітка-Основ'яненко);

Хазяїн сіяв овесець; Була у його нивка невелика (Л. Глібов);

Вийшли в поле сіяти. Незвичайною була сівба над Дніпром у сорок четверту весну (О. Довженко);

Озимина зеленіє, сходить рання ярина, сіють пізню (Остап Вишня);

* Образно. Не нарікаю ні на кого .. Орю Свій переліг – убогу ниву! Та сію слово (Т. Шевченко).

2. що і без прям. дод. Висіваючи зерно, насіння, займати ним яку-небудь ділянку землі; засівати.

– Весна прийде, земля тепер своя, а чим сіяти? Гречки та проса он по вузлику в чулані зосталось (О. Гончар);

Вигадав [дикун] колись Нечуване і небувале диво – Загострену карлючку – землю дряпать, Щоб землю сіяти і мати хліб (М. Рильський).

3. що, етн. Розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи з Новим роком; посівати.

Хлоп'ям на Новий рік ішов я з торбиною зерна в село, .. У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я (Д. Павличко).

4. що, біол. Поміщати мікроорганізми в живильне середовище для вирощування.

5. що, перен. Поширювати серед людей (освіту, ідеї, чутки і т. ін.).

Він, Іван, у “Суєті” Сіяв мислі золоті Про мистецтво для народу (М. Рильський);

// Викликати у людей яке-небудь почуття, створювати певний настрій і т. ін.

А може ж, воно [дитя] миле було та втішне?.. А може ж, воно щастя сіяло доокола і радість?.. (Г. Хоткевич);

Близьке гуркотіння бою сіяло невиразне передчуття лиха (Ю. Бедзик);

Сіяти ворожнечу;

Сіяти ненависть.

6. що. Пропускаючи що-небудь через сито, решето і т. ін., відокремлювати менші часточки від більших, очищати від сторонніх домішок.

У коморі сіє наша наймичка муку та й співає (В. Стефаник);

Мати вже сіяла борошно на лаві на галушки, а Христя поросяті готувала (А. Головко);

* Образно. Небо сіє дрібненький дощик на густе сито (М. Коцюбинський).

7. що і без прям. дод., перен. Розсипати рясні опади (про хмару).

Хмара сіяла й сіяла – щедро, не жалуючи (С. Васильченко);

Осінь, осінь... Холодно й непривітно ставало на голих вершинах тут, близько неба. Сіре воно, повзуть безконечним полотном хмари, сіючи дощ (Г. Хоткевич);

Торкаючись дахів теремів, пливли і сіяли мряку важкі хмари (С. Скляренко);

// Падати на землю (про густий, дрібний дощ, сніг і т. ін.).

Дощ, як крізь підситок, сіяв густий та дрібний (Панас Мирний);

Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик (М. Коцюбинський);

Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С. Васильченко);

Стояла пізня осінь. Сіяла мжичка (І. Сенченко);

// безос.

Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу (Григорій Тютюнник).

8. що, у сполуч. зі сл. світло, проміння, перен. Поширювати перев. неширокою смугою.

М'які лампи денного світла сіяли на землю срібне світло (В. Кучер);

Світанок сіє Своє проміння в ясноті (А. Малишко).

(1) Під марке́р сі́яти (сади́ти) – сіяти, садити, користуючись таким знаряддям.

Садять суниці під маркер або шнур, щоб рядки були прямолінійні (з наук. літ.);

Пуска́ти (сі́яти) / пусти́ти [недо́бру] сла́ву (недо́брі ві́сті) див. пуска́ти;

(2) Сі́яти гро́ші, розм. – губити, загублювати гроші.

Пані, походжаючи по двору, вздріла і зняла [карбованця]. – Се, певно, ти гроші сієш? – каже на пана (Марко Вовчок);

(3) Сі́яти / посі́яти наволо́ком заст., розм. – сіяти по стерні, розпушуючи землю бороною або ралом.

Як посієш наволоком, то і вродить ненароком, а як посієш густо, то не буде пусто (прислів'я);

Ми посієм наволоком, уродить як нароком (Ганна Барвінок);

Посіяла [баба Катря] наволоком, як у всіх уже зеленіло (А. Головко);

(4) Сі́яти по́страх серед кого – викликати страх у кого-небудь, лякати когось.

Після розгрому двора Пйотровського і кривавої помсти за дружину та знедолених земляків Лесько ще два роки сіяв пострах серед панів і орендарів (В. Гжицький);

(5) Сі́яти (розсіва́ти) по ски́бі – сіяти злаки, багаторічні трави та ін. по вивернутих під час оранки шарах цілини, поля.

Як з давніх-давен, так і після орання генівськими плугами українці сіяли по скибі. Заміна плугів не спричинилася до змін у способах сіяння (з наук. літ.);

Земля вбиралась в новий стрій весною, .. по скибах жито розсівав сівач, і гай яснів красою чарівною (Уляна Кравченко).

△ (6) Сі́яти (висіва́ти) під по́крив чого, с. г. – підсівати багаторічні трави до озимої або ярової культури.

Весною на мінеральних лучних ґрунтах трави сіють під покрив ранніх ярих культур, проте на схилах їх краще вирощувати без покриву (з наук. літ.).

◇ Нести́ (сі́яти) смерть див. нести́;

Си́пати (сі́яти) грі́шми (гроши́ма) див. си́пати;

(7) Сі́яти (наво́дити) / посі́яти (навести́) па́ніку – мимоволі чи свідомо створювати стан тривоги, розгубленості; виклика́ти жах в оточуючих.

Це була стара й давно відома їх [фашистів] тактика – сіяти паніку в тилу, на всіх шляхах і стежках, що вели до фронту (В. Кучер);

Появлявся [отаман] цілковито несподівано, .. починав пекельну стрілянину і наводив паніку на всіх: грабував, палив (Г. Хоткевич);

(8) Сі́яти (вно́сити) / посі́яти (внести́) ворожне́чу (незго́ду, ро́збрат і т. ін.) між ким, чим – кого-, що-небудь посварити, призводити до чвар, нацькувати один на одного.

Хай прогримить, як кари грім, На тих, хто роззявляють пащі, Щоб світом володіти всім, Що розбрат сіють поміж націй (М. Рильський);

Замість єднання та братерства між двома народами, єзуїти в колегіях посіяли пекельну ненависть та ворогування (І. Нечуй-Левицький);

Хто, розкажіть ви мені, хто вигадав меч смертоносний? Що то за серце було? Криця холодна, тверда. Хто поміж людом посіяв незгоду, хто війни накликав? (М. Зеров);

Ці несамовиті приблуди вспіли заколотити наш дотеперішній спокій і внесли загрозливий розбрат у нашу громаду (П. Козланюк);

Уро́джуватися / уроди́тися там, де [і] не сі́яли див. уро́джуватися;

(9) Хоч мак (ма́ком) сій:

а) (зі сл. тиша) надзвичайна, велика.

Тиша у лісі, хоч мак сій (І. Муратов);

б) (зі сл. тихо) дуже.

У хаті стало так тихо, хоч мак сій (Панас Мирний);

Тихо надворі, хоч мак сій. Не шелесне листочок, не схитнеться билиночка (Ю. Мушкетик).

СІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., уроч.

Те саме, що ся́яти.

Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї (Т. Шевченко);

Ніч ясна була та тиха, місяць сіяв серед неба (Ю. Федькович);

Світло од груби золотить протилежну стіну, і круг Стасикової голови сіяє німб (М. Коцюбинський);

Її очі сіяли, обличчя злегка зашарілось, рухи стали жвавіші (Леся Українка);

Дідона сіяла красою і йшла в осереддя Праці і всіх закликала до міста майбутнього братись (М. Зеров).