таємниця

таємни́ця

[тайеимниц'а]

-ц'і, ор. -цеийу

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таємниця — таємни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. таємниця — СЕКРЕТ, поет. таїна, р. тайна, (церковна) таїнство, с. святая святих; мн. ТАЄМНИЦІ, (світу) загадки. Словник синонімів Караванського
  3. таємниця — Потаємини, потаємки, потайна, секрет, таїна, тайна, тайна-потайна, тайнодія, тайнопис Фразеологічні синоніми: військова таємниця; вічна загадка; вічна тайна; земля незвідана; китайська грамота; нерозгадана тайна; терра інкогніто; таємниця таємниць... Словник синонімів Вусика
  4. таємниця — ТАЄМНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет. – Не тілько бабські таємниці мені відомі, а часом і про поліцейські заходи догадуємося... Словник української мови у 20 томах
  5. таємниця — -і, ж. 1》 Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет. || Те, що не підлягає розголошенню. || чого та з означ. Відомості, знання про щось, способи досягнення чого-небудь, невідомі іншим. Військова таємниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. таємниця — ТАЄМНИ́ЦЯ (те, що приховується від інших, відоме не всім), СЕКРЕ́Т, ТАЇНА́ розм., ПІДСПІ́ДОК розм. В кіно я не був новий. Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику (Ю. Словник синонімів української мови
  7. таємниця — Таємни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. таємниця — ТАЄМНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет. — Не тілько бабські таємниці мені відомі, а часом і про поліцейські заходи догадуємося… (Мирний, IV, 1955, 366); «Треба одружити Йона восени», — поклав він [мош-Костаки]... Словник української мови в 11 томах
  9. таємниця — Таємниця, -ці ж. 1) Секретное мѣсто. 2) Тайна. Маю я їдну таємницю, але ніхто її від мене не возьме. Шейк. Словник української мови Грінченка