таємниця

ТАЄМНИ́ЦЯ, і, ж.

1. Те, що приховується від інших, відоме не всім; секрет.

– Не тілько бабські таємниці мені відомі, а часом і про поліцейські заходи догадуємося... (Панас Мирний);

“Треба одружити Йона восени”, – поклав він [мош-Костаки], а що замір його не був таємницею, то Йон хутко довідався про батькову волю (М. Коцюбинський);

// Те, що не підлягає розголошенню.

Сашко був свідомий того, що таке партійна таємниця, і вмів не довіряти безоглядно навіть батькові рідному, коли йшлося про революцію (Ю. Смолич);

// чого і з означ. Відомості, знання про щось, способи досягнення чого-небудь, невідомі іншим.

Я знав уже всі таємниці кіновиробництва ще до мого приїзду на фабрику (Ю. Яновський);

Процес поетичної творчості є складним і багатогранним, і кожен поет має свої творчі таємниці (з наук. літ.).

2. Те, що не пізнане, не стало відомим або ще не доступне пізнанню.

Скільки таємниць він оповів мені Про звичаї качок, про голоси їх ріжні [різні]..! (М. Рильський);

Школярочка іде у перший клас .. Настав для дівчинки жаданий час Пізнати дивні таємниці світу (Л. Дмитерко);

Навіть коли людський геній збагне й підкорить собі всі її [природи] таємниці, й тоді не стане вона менш прекрасною (О. Довженко);

// чого. Прихована внутрішня суть явища, предмета; прихована причина.

Бо така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і умирає, щоб цвісти (М. Коцюбинський);

Весь свій вільний час він [батько] витрачав на розгадування таємниць тих сортів скла, яких у нас до революції не вміли виробляти (Ю. Шовкопляс);

// перен. Про що-небудь незвідане, непережите, привабливе своєю загадковістю.

І страшно тут – і любо. Чорно під смереками і повно таємниць (Г. Хоткевич);

Обоє вони саме входили в найкращу пору молодечих мрій, обоє тягнулись до якоїсь чудесної, нерозгаданої таємниці, обоє сподівалися того кохання, яке буде найкращим у світі (М. Стельмах).

Видава́ти (викрива́ти) / ви́дати (ви́крити) таємни́цю (секре́т) див. видава́ти;

Зберіга́ти (хова́ти) / зберегти́ (схова́ти) таємни́цю (секре́т) див. зберіга́ти;

Звіря́ти (довіря́ти) / зві́рити (дові́рити) таємни́цю див. звіря́ти¹;

(1) Комерці́йна таємни́ця – відомості про діяльність фірми, підприємства тощо, оприлюднення яких завдає шкоди їхнім інтересам.

Усе, зв'язане з хлібною торгівлею, – рефреном повторює він [міський голова], – комерційна таємниця, в тому числі й назви фірм-трейдерів, з якими ми, наприклад, досягли домовленості про закладення на зберігання 30 тис. тонн зерна на піврічне зберігання в зерносховищі елеватора (з газ.);

Не бу́ти таємни́цею див. бу́ти;

Посвяща́ти / посвяти́ти в таємни́цю див. посвяща́ти;

(2) Службо́ва таємни́ця – дані, які відомі особі завдяки її службовому становищу і не підлягають розголошенню; Трима́ти в таємни́ці (секре́ті) див. трима́ти;

Уде́ржуватися / удержа́тися в таємни́ці (та́йні) див. уде́ржуватися;

Уде́ржувати / уде́ржати в таємни́ці див. уде́ржувати.

△ (3) Військо́ва таємни́ця:

а) відомості у сфері військової оборони, які не підлягають розголошенню, опублікуванню.

– Тільки про це нікому нічичирк, – суворо попереджує Хома. – Наша розмова з американом [американцем] – це поки що військова таємниця... (О. Гончар);

Мій літак і його мотор збудовано з нових матеріалів. Розповідати тобі про них я не буду, бо це військова таємниця, але вони – значний крок вперед для нашої авіації (М. Трублаїні);

Поки вистояв до кінця, наслухався уже про всі військові таємниці Речі Посполитої: і що танків у нього дев'ятсот штук, а літаків то й тисяча не набереться (М. Малиновська);

б) (перен.) те, що ретельно приховують від кого-небудь; великий секрет.

Він мало не видав їй цю страшну військову таємницю про своє героїчне поранення (В. Кожелянко).

◇ Відкрива́ти (розкрива́ти) / відкри́ти (розкри́ти) таємни́цю див. відкрива́ти;

Покри́тий (укри́тий) таємни́цею див. покри́тий.