таємний

ТАЄ́МНИЙ, а, е.

1. Який навмисне приховують від інших, відомий небагатьом або тільки кому-небудь одному.

Вони [Галя і Христя] ще дужче затоваришували. Почалися таємні сповіді важких думок та гадок (Панас Мирний);

Він жив подвійним життям. Одне було у всіх на очах .. Але було у нього ще інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (З. Тулуб);

Таємний намір;

// Який діє приховано, замасковано.

Таємний ворог.

2. Який не підлягає розголошенню; секретний.

Потім служниця кілька раз кудись бігала, знов викликала панів і знов були таємні наради (Леся Українка);

Фрунзе наблизився до Оленчука. – Вважаю зайвим попереджувати вас, Іване Івановичу, що розмовляли ми тут про справи цілком таємні. – За це будьте спокійні, товаришу командувач... (О. Гончар);

// Призначений для ведення справ, які не підлягають розголошенню.

Задумано попрощався [Варава], ще не знаючи, що йому робити з отцем Миколаєм: чи грати перед ним дурника, чи наодинці так пригрозити, щоб у того надовго одпала охота строчити доноси в таємну поліцію (М. Стельмах).

3. Не висловлений, не виявлений зовні, затаєний (про думки, почуття, переживання).

Скочив Олексій із свого місця, неначе зразу виріс, скрутив кулаки, зціпив зуби од таємної радості (П. Куліш);

У темну ніч я містом тихо брів І в серці ніс своє таємне горе (І. Франко);

Ще одна таємна думка мучила хлопця. “Що в тій кімнаті?” (І. Микитенко);

// Невиразний, не цілком усвідомлений.

Наближалося різдво. У кожного мимоволі заворушилася таємна журба. Згадувалося дитинство, різдвяні колядки й щедрівки, ялинки, згадувалися рідні й близькі (З. Тулуб).

4. Те саме, що таємни́чий 1, 2; незбагненний.

Виноград уже достигав. Цілий день, під палючим серпневим сонцем, поволі ішов таємний процес наливання ягід (М. Коцюбинський);

Біля моря добре думається, і звичайні слова набирають таємного й великого змісту (Ю. Яновський);

Йди під час в діброву темну, Де та папороть росте, Що на Йвана в ніч таємну Сутим золотом цвіте (Я. Щоголів);

Щось серце опекло, – То виросла якась побіля мене жінка, Граційна, і легка, й таємна, як сніжинка (М. Рильський);

Якою ж ви силою володієте, сині небесні потоки, ви, білі хмари, і ти, пахуча земле, що з одного робиш звіра, а з другого голуба? Отже, є в тобі таємні чари? (Григорій Тютюнник);

// у знач. ім. тає́мне, ного, с. Те, що перебуває за межами людського розуміння; незбагненне.

Фантазіє, богине легкокрила, .. Ти світове з'єднала з таємним (Леся Українка);

От уже й справді: немає нічого таємничого, що рано чи пізно не стало б явним (з газ.).

5. Не дозволений законом; конспіративний, підпільний.

Ми знаємо, що про таємний від'їзд за кордон Пушкін дійсно мріяв (М. Рильський);

Пригадав, як збиралися вони, робітники порту, на таємні сходки, як врятували потім одного зовсім юного матроса – втікача з військового корабля (О. Гончар).