1. Літературне слововживання

таємний

ТАЄМНИЙ – ТАЄМНИЧИЙ – СЕКРЕТНИЙ

Таємний. 1. Якого навмисне приховують від інших; відомий небагатьом або комусь одному. Вж. зі сл.: ворог, зв’язок, мотив, намір, ритуал, забава, згода, крадіжка, любов, обіцянка, сповідь, чутка. 2. Який не підлягає розголошенню. Вж. зі сл.: агент, нагляд, наказ, пакет, папір, радник, спільник, прохід, нарада, поліція, порада, робота, розмова, справа, угода, голосування, переслідування, переговори. 3. Не висловлений, не виявлений зовні; затаєний (про думки, почуття, переживання). Вж. зі сл.: біль, жар, дума, журба, радість, бажання, горе, задоволення, сльози, страх. 4. Те саме, що таємничий. Вж. зі сл.: вечір, зміст, ліс, світ, сон, шепіт, безодня, жінка, казка, краса, ніч, темрява, тиша, тінь, море, зорі, сили, чари, шерехи, знаки. 5. Не дозволений законом; конспіративний. Вж. зі сл.: від’їзд, гурток, організація, товариство, збори, сходка.

Таємничий. 1. Сповнений таємниць, загадковий; якого не можна зрозуміти, осягнути. Вж. зі сл.: вигляд, острів, простір, птах, світ, четвер, шепіт, шум, глибінь, доля, історія, казка, краса, ніч, особа, постать, прірва, сила, смерть, темрява, тиша, безлюддя, море, страхіття, води, глибини океану, тіні. 2. Який свідчить про наявність таємниці: таємничий голос, таємничий погляд, таємничі знаки. Вона., прислухалась до таємничих розмов, що шелестіли по закутках колись спокійного містечка (М.Хвильовий).

Секретний. 1. Те саме, що таємний 2. Вж. зі сл.: архів, відділ, документ, прохід, шифр, зброя, нарада, справа, відомості, завдання. 2. Який має в собі потайні пристрої – секрети: секретний замок.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. таємний — тає́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. таємний — Потайний, захований, секретний, замаскований, прихований; (зміст) таємничий; (- думи) затаєний, потаємний, с. заповітний; (шлюб) крадений; (нагляд) негласний; (клюб) підпільний, конспіративний, законспірований, нелегальний. Словник синонімів Караванського
  3. таємний — ТАЄ́МНИЙ, а, е. 1. Який навмисне приховують від інших, відомий небагатьом або тільки кому-небудь одному. Вони [Галя і Христя] ще дужче затоваришували. Почалися таємні сповіді важких думок та гадок (Панас Мирний); Він жив подвійним життям. Словник української мови у 20 томах
  4. таємний — -а, -е. 1》 Якого навмисне приховують від інших, який відомий небагатьом або тільки кому-небудь одному. Таємний намір. || Який діє приховано, замасковано. Таємний ворог. 2》 Який не підлягає розголошенню; секретний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. таємний — НЕЛЕГА́ЛЬНИЙ (пов'язаний з діяльністю проти існуючої влади в умовах суворої таємничості), ПІДПІ́ЛЬНИЙ, ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й рідше, ПОТАЄ́МНИЙ рідше; КОНСПІРАТИ́ВНИЙ (пов'язаний з конспірацією). Словник синонімів української мови
  6. таємний — Тає́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. таємний — ТАЄ́МНИЙ, а, е. 1. Який навмисне приховують від інших, відомий небагатьом або тільки кому-небудь одному. Вони [Галя і Христя] ще дужче затоваришували. Почалися таємні сповіді важких думок та гадок (Мирний, І, 1949, 366); Він жив подвійним життям. Словник української мови в 11 томах
  8. таємний — Таємний, -а, -е Тайный, секретный. Той діла їх розуміє і таємні мислі. К. Псал. 75. Словник української мови Грінченка