1. Орфоепічний словник української мови

тоненький

тоне́нький

[тонен'кией]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тоненький — тоне́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. тоненький — див. тонкий Словник синонімів Вусика
  3. тоненький — ТОНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до тонки́й 1–5. Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод. І Нева Тихесенько кудась [кудись] несла Тоненьку кригу попід мостом (Т. Шевченко); В шухляді він знайшов лимон і ножиком вправно порізав на тоненькі кружальця (С. Словник української мови у 20 томах
  4. тоненький — -а, -е. Зменш.-пестл. до тонкий 1-5). Тоненький сон — див. сон1. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. тоненький — ТОНЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до тонки́й 1-5. Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод. І Нева Тихесенько кудась [кудись] несла Тоненьку кригу попід мостом (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. тоненький — Тонкий, -а, -е Тонкій. Тонкий дубок. Тонка сорочка. Тонкий чоловік. Тонкий голос. Хто ж викохав тонку гнучку (тополю) в степу погибати? Шевч. ум. тоненький, тонесенький, тонічкий. Гол. II. 219. Сіла, пала в матінки в садочку на тоненькому бересточку. Мет. 257. Словник української мови Грінченка