1. Орфоепічний словник української мови

турготіти

турготі́ти

[тургоут’ітие]

-гоучу, -готиш, -готиемо, -готиете; нак. -готи, -гоут'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. турготіти — турготі́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. турготіти — ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Раз уночі чув він – хтось турготить у віконце (О. Стороженко). Словник української мови у 20 томах
  3. турготіти — -очу, -отиш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. турготіти — ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Раз уночі чув він — хтось турготить у віконце (Стор., І, 1957, 206). Словник української мови в 11 томах
  5. турготіти — Турготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Гремѣть, стучать. Словник української мови Грінченка