турготіти
ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати.
Раз уночі чув він — хтось турготить у віконце (Стор., І, 1957, 206).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- турготіти — турготі́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- турготіти — [тургоут’ітие] -гоучу, -готиш, -готиемо, -готиете; нак. -готи, -гоут'іт' Орфоепічний словник української мови
- турготіти — ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Раз уночі чув він – хтось турготить у віконце (О. Стороженко). Словник української мови у 20 томах
- турготіти — -очу, -отиш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- турготіти — Турготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Гремѣть, стучать. Словник української мови Грінченка