1. Орфоепічний словник української мови

туркотливий

туркотли́вий

[туркотливией]

м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туркотливий — туркотли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. туркотливий — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  3. туркотливий — ТУРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який туркоче, має властивість туркотати (туркотіти). Отак би сидіти й сидіти всю ніч, аж поки в небі не заграє світання і туркотливі горлиці у лузі не просурмлять зорю: туур-тур-туурр... (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  4. туркотливий — -а, -е. 1》 Який туркоче, має властивість туркотати (туркотіти). 2》 Низький, переливчастий (про звуки, голос). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. туркотливий — ТУРКОТЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який туркоче, має властивість туркотати (туркотіти). Отак би сидіти й сидіти всю ніч, аж поки в небі не заграє світання і туркотливі горлиці у лузі не просурмлять зорю: туур-тур-туурр… (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75). Словник української мови в 11 томах