тюкнути
тю́кнути
[т'укнутие]
-ну, -неиш, нак. -ние, -н'іт'
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- тюкнути — тю́кнути 1 дієслово доконаного виду крикнути 'тю' тю́кнути 2 дієслово доконаного виду стукнути Орфографічний словник української мови
- тюкнути — ТЮ́КНУТИ¹, ну, неш, док. Однокр. до тю́кати¹ 1. – Я не вмію вишивати, – кинула, немов з корінням із серця вирвала, Одарка. – Тю-у! – тюкнув на ввесь степ Назар (Л. Яновська); Рип у хату – дві черниці. [Копистка (аж тюкнув):] Тю!... Словник української мови у 20 томах
- тюкнути — I -ну, -неш, док. Однокр. до тюкати I 1). II -ну, -неш, док. Однокр. до тюкати II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тюкнути — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал. Словник синонімів української мови
- тюкнути — ТЮ́КНУТИ¹, ну, неш, док. Однокр. до тю́кати¹ 1. — Я не вмію вишивати, — кинула, немов з корінням із серця вирвала, Одарка. — Тю-у! — тюкнув на ввесь степ Назар (Л. Янов., І, 1959, 425); Рип у хату — дві черниці. [Копистка (аж тюкнув):] Тю!... Словник української мови в 11 томах