1. Орфоепічний словник української мови

тім'я

ті́м'я

[т’імйа]

т'імйа/т'імеин'і, м. (на) т'імйі/т'імеин'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тім'я — ті́м'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. тім'я — див. вершина Словник синонімів Вусика
  3. тім'я — Маківка, гуменце Словник чужослів Павло Штепа
  4. тім'я — ТІ́М'Я, ті́м'я і ті́мені, с. 1. Верхня частина голови людини від лоба до потилиці. Чоботи на височенних корках пошиє, щоб не швидко зносились. Мабуть, і тім'ям неба досягає, – такі високі... Словник української мови у 20 томах
  5. тім'я — Його в тім'я не треба бити. Він дуже догадливий. Тім'я, це дуже делікатна частина голови. Не в тім'я битий. Мудрий чоловік, його не здуриш. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. тім'я — род. тім'я і тімені, с. 1》 Верхня частина голови людини від лоба до потилиці. || розм. Волосся, що росте на цій частині голови. || Частина черепа хребетних тварин між лобною і потиличною кістками; взагалі верхня частина голови будь-якої тварини. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. тім'я — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови