1. Орфоепічний словник української мови

ударитися

уда́ритися

[ўдариетиес'а]

= вдаритися

-р'ус'а, -риес':а, -риец':а, -р'ац':а; нак. -арс'а, -артеис'а

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ударитися — уда́ритися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ударитися — УДА́РИТИСЯ див. ударя́тися. Словник української мови у 20 томах
  3. ударитися — див. ударятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ударитися — уда́ритися в горі́лку (до горі́лки). Почати пиячити. Вони нерідко сварилися. Все частіше Марина з дочкою ночувала в батьків. От він від гіркоти, образи у горілку й ударився (Україна сміється); Думав (Мартин Прокопович) — до горілки вдаритись... Фразеологічний словник української мови
  5. ударитися — БИ́ТИСЯ (торкатися чого-небудь, стикатися з чимось тощо, налітаючи з розгону, опускаючись із силою і т. ін.); УДАРЯ́ТИСЯ (ВДАРЯ́ТИСЯ), УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) у що, об що (підкреслюється роздільність дії); СТУ́КАТИСЯ (перев. зі стуком); ТОВКТИ́СЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. ударитися — УДА́РИТИСЯ див. ударя́тися. Словник української мови в 11 томах
  7. ударитися — Ударятися, -ряюся, -єшся сов. в. ударитися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Єв. Мт. IV. 6. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Словник української мови Грінченка