1. Орфоепічний словник української мови

укол

уко́л

[укол]

-лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. укол — уко́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. укол — Іньєкція, впорскнення, г. заштрик. Словник синонімів Караванського
  3. укол — УКО́Л, у, ч. 1. Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить. Він знав: це його хлопці, меткий укол шаблі його оцінивши, так весело брязнули сміхом (П. Тичина); Білозуб міцно потер рукою щоку, відчув легенькі уколи щетинок (В. Словник української мови у 20 томах
  4. укол — -у, ч. 1》 Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить. 2》 перен. Слова, вчинок, що прикро вражають, ображають. 3》 Підшкірне, внутрішньом'язове і т. ін. впорскування лікувальних речовин; ін'єкція, заштрик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. укол — УКО́Л, у, ч. 1. Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить. Він знав: це його хлопці, меткий укол шаблі його оцінивши, так весело брязнули сміхом (Тич. Словник української мови в 11 томах