1. Орфоепічний словник української мови

улюбленець

улю́бленець

[ул'ублеинеиц']

-н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улюбленець — (той, кого всі люблять) коханець, (публіки) фаворит, книжн. протеже, розм. любимчик. Словник синонімів Полюги
  2. улюбленець — улю́бленець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. улюбленець — Укоханець, улюбленик, р. облюбенник; (царя) фаворит; (у сім'ї) МАЗУН, ПЕСТУН; (муз) обранець; (долі) кн. пещенець; любленець; п! ПРОТЕЖЕ. Словник синонімів Караванського
  4. улюбленець — I мазій, мазун, мазунець, мазунчик, пестій, пестунчик, плеканець, щасливець II див. коханий; пестун Словник синонімів Вусика
  5. улюбленець — УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого дуже люблять, цінують. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, – Ми, зуби зціпивши, їм догоджали, Щоб приподобитись йому хоч тим (Леся Українка); Щоб Тарас менше був на очах лихої мачухи... Словник української мови у 20 томах
  6. улюбленець — -нця, ч. Той, кого дуже люблять, цінують. Улюбленець долі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. улюбленець — ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С. Словник синонімів української мови
  8. улюбленець — Улю́бленець, -нця, -нцеві; -нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. улюбленець — УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ, нця, ч. Той, кого дуже люблять, цінують. [Юда:] Учитель мав улюбленців між нами, — Ми, зуби зціпивши, їм догоджали, Щоб приподобитись йому хоч тим (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах