1. Орфоепічний словник української мови

хижацький

хижа́цький

[хиежац'кией]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хижацький — хижа́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хижацький — ХИЖА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до хижа́к 1. Не одна вівця гине від гострих хижацьких зубів. Але пастух відповідає за все (О. Донченко); // Належний хижакові. Словник української мови у 20 томах
  3. хижацький — -а, -е. 1》 Прикм. до хижак 1). || Належний хижакові. || Власт. хижакові; такий, як у хижака. || Який виражає хижацтво (у 1-3 знач.). 2》 перен. Який базується на пограбуванні, експлуатації кого-небудь. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. хижацький — Хижа́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хижацький — ХИЖА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до хижа́к 1. Не одна вівця гине від гострих хижацьких зубів. Але пастух відповідає за все (Донч., І, 1956, 116); // Належний хижакові. Словник української мови в 11 томах
  6. хижацький — Хижацький, -а, -е Хищническій. К. Бай. 63. І ніхто не приголубить хижацького сина. К. Псал. 255. Словник української мови Грінченка