1. Великий тлумачний словник сучасної мови

хижацький

хижа́цький

-а, -е.

1》 Прикм. до хижак 1).

|| Належний хижакові.

|| Власт. хижакові; такий, як у хижака.

|| Який виражає хижацтво (у 1-3 знач.).

2》 перен. Який базується на пограбуванні, експлуатації кого-небудь.

3》 перен. Який заради користі ведеться таким способом, що призводить до збіднення або знищення природних багатств, спотворення природи.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хижацький — хижа́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хижацький — [хиежац'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  3. хижацький — ХИЖА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до хижа́к 1. Не одна вівця гине від гострих хижацьких зубів. Але пастух відповідає за все (О. Донченко); // Належний хижакові. Словник української мови у 20 томах
  4. хижацький — Хижа́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. хижацький — ХИЖА́ЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до хижа́к 1. Не одна вівця гине від гострих хижацьких зубів. Але пастух відповідає за все (Донч., І, 1956, 116); // Належний хижакові. Словник української мови в 11 томах
  6. хижацький — Хижацький, -а, -е Хищническій. К. Бай. 63. І ніхто не приголубить хижацького сина. К. Псал. 255. Словник української мови Грінченка