1. Орфоепічний словник української мови

хитрун

хитру́н

[хиетрун]

-уна, м. (на) -унов'і/-ун'і, кл. -унеи, мн. -уни, -ун'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хитрун — (той, хто нечесним способом досягає своєї мети) крутій, в знач. їм. хитрий, лукавий. Словник синонімів Полюги
  2. хитрун — хитру́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. хитрун — Крутій, мудрагель, мудрагелик, шельма, як ім. хитрий, с. проноза, пролаза, о. лис, хитрик, хитряк, хитрюга Словник синонімів Караванського
  4. хитрун — див. хитрий Словник синонімів Вусика
  5. хитрун — ХИТРУ́Н, а́, ч., розм. Людина,яка для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами; лукавець, крутій. Улесливий банкір чимсь нагадував йому хитруна Гослена (Н. Рибак); – О, та ви хитрун! Не повірю ж я, що ви такий наївний .. Словник української мови у 20 томах
  6. хитрун — -а, ч., розм. Той, хто вміє хитрувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хитрун — ХИ́ТРИЙ ім. (людина, яка для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами), ЛУКА́ВИЙ, КРУТІ́Й, КРУТЬКО́ розм., ВИ́КРУТЕНЬ, ХИТРУ́Н розм., ХИТРЮ́ГА підсил. розм., ЛУКА́ВЕЦЬ розм., ШЕ́ЛЬМА розм., КРУТИ́ХВІСТ розм., ЛИС розм., ЛИСИ́ЦЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. хитрун — ХИТРУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто вміє хитрувати. Улесливий банкір чимсь нагадував йому хитруна Гослена (Рибак, Помилка.., 1956, 37); — О, та ви хитрун! Не повірю ж я, що ви такий наївний.. Словник української мови в 11 томах