цвяшок

цвя́шок

[цв’ашок]

-шка, м. (на) -шку, мн. -шкие, -шк'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цвяшок — цвя́шок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. цвяшок — ЦВЯ́ШОК, шка, ч. Зменш. до цвях. Стара бігала лаятись до молодих, а зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила сливинь [сливень] щодня змагатись та лаятись (І. Словник української мови у 20 томах
  3. цвяшок — цвя́шок цвяшок||цьвичок ◊ заби́ти цвя́шок залишити слід, закарбувати; нав'язати думку, ідею (ст): Ми довго над цим не задумувалися, але цей напис “забив цвяшок” підсвідомо у наші душі (Овад)||забити цьвочок Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. цвяшок — -шка, ч. Зменш. до цвях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цвяшок — стримі́ти (гвіздко́м (цвя́хом, цвя́шком)) в голові́ (в па́м’яті, у мо́зку і т. ін.). Постійно з’являтися, поставати у пам’яті, свідомості (про образи, думки і т. ін.), невідступно переслідувати кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  6. цвяшок — Цвя́шок, цвя́шка, на -шку; -шки, -шків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. цвяшок — ЦВЯ́ШОК, шка, ч. Зменш. до цвях. Стара бігала лаятись до молодих, а зять взяв молотка й цвяшків і забив двері в тещину кімнату, щоб теща до їх не ходила сливинь [сливень] щодня змагатись та лаятись (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. цвяшок — Цвяшок, -шка м. ум. отъ цвях. Словник української мови Грінченка