1. Орфоепічний словник української мови

цей

[цей]

ц'ого, ц'оуму, цим, (на) ц'ому/ц'ім; ж. ц'а, ц'ійейі, ц'ій, ц'ійейу, (на) ц'ій; с. це, ц'ого; мн. ц'і, цих

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цей — Не той, оцей, сей, отсей; (рік) біжучий, поточний, (світ) земний, грішний. Словник синонімів Караванського
  2. цей — цей займенник Орфографічний словник української мови
  3. цей — ця, це, займ. вказ. 1》 Указує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим; прот. той. || у знач. ім. цей, цього, ч.; ця, цієї, ж.; це, цього, с.; мн. ці, цих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цей — в цьо́му ду́сі. Подібне. — Що вчинене зло з закономірністю бумеранга має до лиходійника повернутись, то це, я гадаю, й наука з часом пояснить… Невідомі ще якісь біоструми відкриє чи щось у цьому дусі (О. Гончар). до то́го (до цьо́го) то́ргу і пі́шки. Фразеологічний словник української мови
  5. цей — ЦЕЙ займ. вказ., ОЦЕ́Й підсил. розм., СЕЙ розм., ОСЕ́Й підсил. діал., ОТЦЕ́Й (ОТСЕ́Й) підсил. заст., ДА́НИЙ розм. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (В. Словник синонімів української мови
  6. цей — Цей, ця, це, цього́, ціє́ї (і це́ї), цьому́, цій; ці, цих; до цьо́го Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. цей — ЦЕЙ, ця, це, займ. вказ. 1. Указує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим; протилежне той. — До кого належить цей виноградник?... Словник української мови в 11 томах
  8. цей — Цей, ця, цяя, це, цеє мѣст. = сей, -ся, се. Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. Шевч. 177. А ця учаділа. Шевч. 318. Серце моє, зоре моя, де це ти зоріла? Шевч. 143. Та це ж я, каже, скликаю громаду. Рудч. Ск. І. 3. Перемішай цеє і закопай серед пасіки. Словник української мови Грінченка