цибулька

цибу́лька

[циебул'ка]

-л'кие, д. і м. -л'ц'і, р. мн. -л'ок

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цибулька — цибу́лька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. цибулька — ЦИБУ́ЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до цибули́на 1, 2. Ти на пухких грядках Висаджувала цибульки тюльпанів (М. Рильський); То її чорні руки походили тут, кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю, сама і збере (М. Словник української мови у 20 томах
  3. цибулька — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до цибулина 1), 2). 2》 Зменш.-пестл. до цибуля 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. цибулька — нагодува́ти цибу́лькою кого, жарт. Побити кого-небудь. Подивіться ж, яка з неї молодиця, що вона виробляє з бідолашним чоловіком! І моркву скромадить, і кирпу гне.., і цибулькою нагодує (О. Стороженко). Фразеологічний словник української мови
  5. цибулька — Цибу́лька, -льки, -льці; -бу́льки, -бу́льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. цибулька — ЦИБУ́ЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до цибули́на 1, 2. Ти на пухких грядках Висаджувала цибульки тюльпанів (Рильський, II, 1946, 129); То її чорні руки походили тут, кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю, сама і збере (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  7. цибулька — Цибулька, -ки ж. 1) ум. отъ цибуля. 2) Порода картофеля. МУЕ. І. 101. Словник української мови Грінченка