цибулька
ЦИБУ́ЛЬКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до цибули́на 1, 2.
Ти на пухких грядках Висаджувала цибульки тюльпанів (Рильський, II, 1946, 129);
То її чорні руки походили тут, кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю, сама і збере (Коцюб., II, 1955, 15);
За шаг паляничка, одна цибулька або головка часнику, ото його харч на ввесь день! (Н.-Лев., І, 1956, 52);
*У порівн. — Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць (Н.-Лев., II, 1956, 265);
— Як же так? — сполошилась, підійшовши до ридвана, і матінка Михайликова, невеличка, замучена злиднями та горем, але ще кругленька, мов цибулька, й зовсім іще не стара (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 12).
2. Зменш.-пестл. до цибу́ля 1.
Боже ж мій, боже ж мій!.. і матінко й серденько!.. Що дома ж було, чирячок нарве, то я вже й цибульки смажу й ганчірочку тру та й зав’язую й запаковую, а то… (Тесл., З книги життя, 1949, 26);
Вони сіли до столу, де стояла сковорідка з молодою смаженою картоплею, цибулька й сало на тарілочці, нарізане маленькими шматочками (Коцюба, Нові береги, 1959, 232).
▲ Гу́сяча цибу́лька — те саме, що зірочки́ ( див. зі́рочка 4).
Навесні, невдовзі по тому, як зійде сніг, степ заквітчується ясно-жовтими зірочками гусячої цибульки та горицвіту волзького (Наука.., 5, 1967, 9);
Лише незавидний цвіт гусячої цибульки самотньо проглядав крізь кладовище листу (Стельмах, II, 1962, 139).
♦ Да́ти цибу́льки кому; Нагодува́ти цибу́лькою кого — набити кого-небудь.
Дарес од страху оправлявся І до Ентелла підбирався, Цибульки б дать йому під ніс. Ентелл од ляпаса здригнувся, Разів із п’ять перевернувся, Трохи не попустив і сліз (Котл., І, 1952, 98);
Подивіться ж, яка з неї молодиця, що вона виробляє з бідолашним чоловіком! І моркву скромадить, і кирпу гне.., а деколи рогачем і тьху дасть неборакові, і цибулькою нагодує (Стор., І, 1957, 52).
Значення в інших словниках
- цибулька — [циебул'ка] -л'кие, д. і м. -л'ц'і, р. мн. -л'ок Орфоепічний словник української мови
- цибулька — цибу́лька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- цибулька — ЦИБУ́ЛЬКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до цибули́на 1, 2. Ти на пухких грядках Висаджувала цибульки тюльпанів (М. Рильський); То її чорні руки походили тут, кожен бурячок, кожну цибульку сама вона поклала в землю, сама і збере (М. Словник української мови у 20 томах
- цибулька — -и, ж. 1》 Зменш.-пестл. до цибулина 1), 2). 2》 Зменш.-пестл. до цибуля 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- цибулька — нагодува́ти цибу́лькою кого, жарт. Побити кого-небудь. Подивіться ж, яка з неї молодиця, що вона виробляє з бідолашним чоловіком! І моркву скромадить, і кирпу гне.., і цибулькою нагодує (О. Стороженко). Фразеологічний словник української мови
- цибулька — Цибу́лька, -льки, -льці; -бу́льки, -бу́льок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цибулька — Цибулька, -ки ж. 1) ум. отъ цибуля. 2) Порода картофеля. МУЕ. І. 101. Словник української мови Грінченка