1. Орфоепічний словник української мови

чоботар

чобота́р

[чоботар]

-ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чоботар — див. ШВЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
  2. чоботар — див. швець Словник синонімів Вусика
  3. чоботар — ЧОБОТА́Р, я́, ч. 1. Майстер, який шиє і ремонтує чоботи та інші види взуття; швець. Вона зросла на селі. Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. чоботар — чобота́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. чоботар — -я, ч. 1》 Майстер, який шиє і ремонтує чоботи та інші види взуття; швець. 2》 розм. Те саме, що шилодзьобка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чоботар — ШВЕЦЬ (майстер, який шиє і лагодить взуття), ЧОБОТА́Р розм. Майструє мені швець юхтові чоботи (С. Журахович); Андрій Самійлович Малишко, син обухівського сільського чоботаря, у своїй поезії згадує раз у раз рідний свій Обухів (М. Рильський). Словник синонімів української мови
  7. чоботар — Чобота́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чоботар — ЧОБОТА́Р, я́, ч. 1. Майстер, який шиє і ремонтує чоботи та інші види взуття; швець. Вона зросла на селі. Її батько був чоботар, мати заробляла на поденній, бо землі в їх не було (Гр. Словник української мови в 11 томах