швабра

шва́бра

[швабра]

-рие, д. і м. -р'і, р. мн. швабр

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. швабра — Мийка Словник чужослів Павло Штепа
  2. швабра — ШВА́БРА, и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев'яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби і т. ін. – Мені зараз бракує, так би мовити, технічного оснащення. Швабра і щітка потрібні .. Вичищу і вимию все, аж блищатиме (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
  3. швабра — шва́бра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. швабра — И, ж. Довга, худа людина. От чому сучасним ідеалом краси вважаються швабри? Словник сучасного українського сленгу
  5. швабра — -и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев'яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. швабра — ШВА́БРА, и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев’яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби і т. ін. — Мені зараз бракує, так би мовити, технічного оснащення. Швабра і щітка потрібні.. Вичищу і вимию все, аж блищатиме (Собко, Справа.., 1959, 237). Словник української мови в 11 томах