швабра
ШВА́БРА, и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев’яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби і т. ін.
— Мені зараз бракує, так би мовити, технічного оснащення. Швабра і щітка потрібні.. Вичищу і вимию все, аж блищатиме (Собко, Справа.., 1959, 237).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- швабра — [швабра] -рие, д. і м. -р'і, р. мн. швабр Орфоепічний словник української мови
- швабра — Мийка Словник чужослів Павло Штепа
- швабра — ШВА́БРА, и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев'яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби і т. ін. – Мені зараз бракує, так би мовити, технічного оснащення. Швабра і щітка потрібні .. Вичищу і вимию все, аж блищатиме (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
- швабра — шва́бра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- швабра — И, ж. Довга, худа людина. От чому сучасним ідеалом краси вважаються швабри? Словник сучасного українського сленгу
- швабра — -и, ж. Рід мітли з мачули, мотузків тощо, прикріплених до дерев'яної колодки, для миття, протирання підлоги, палуби тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови