1. Орфоепічний словник української мови

шляхетський

шляхе́тський

[шл'ахец'кией]

м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шляхетський — (рід) аристократичний, великопанський, дворянський, р. шляхетний. Словник синонімів Караванського
  2. шляхетський — ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ, а, е. Стос. до шляхетства, шляхти. На ґвалт Пулавського і Паца Встає шляхетськая земля, І – разом сто конфедерацій (Т. Шевченко); Знову розливалася, шуміла річка братерської крові... Словник української мови у 20 томах
  3. шляхетський — шляхе́тський прикметник Орфографічний словник української мови
  4. шляхетський — -а, -е. Стос. до шляхетства, шляхти. || Належний шляхті, шляхтичам. || Власт. шляхті, шляхтичеві; такий, як у шляхти, шляхтичів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шляхетський — ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  6. шляхетський — Шляхе́тський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. шляхетський — ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ, а, е. Стос. до шляхетства, шляхти. На гвалт Пулавського і Паца Встав шляхетськая земля, І — разом сто конфедерацій (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  8. шляхетський — Шляхетський, -а, -е Дворянскій. Багатого дочка батька, шляхетського роду. Шевч. 275. Словник української мови Грінченка