ясен

я́сен

асеин]

-на, м. (на) -н'і, мн. йасеини, йасеин'іў

два йасеиние

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ясен — Я́СЕН, а, Я́СЕНЬ, я, ч. Дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  2. ясен — Дерево або кущ родини маслинових; поширений в Євразії, пн. Африці, Пн. Америці; бл. 65 видів; листки непарноперисті, дрібні квітки зібрані у волоті, плід — крилатка; росте в лісах і парках; цінна тверда меблева деревина; декоративний (напр. Універсальний словник-енциклопедія
  3. ясен — Я́СЕН². Я́СЕН, а, Я́СЕНЬ, я, ч. Високе дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. ясен — Я́сен, ясна, -не Краткая форма отъ ясний. Мет. 162. Словник української мови Грінченка
  5. ясен — I -а, ясень, -я, ч. Дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною. II поет. Те саме, що ясний. Ясен місяцю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. Ясен — Я́сен прізвище населений пункт в Україні * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  7. ясен — Я́сен, я́сна, я́сне = я́сний я́сен, я́сена; я́сени, -нів і я́сень, я́сеня, -нем; я́сені, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)