1. Словник української мови в 11 томах

ясен

Я́СЕН, а, Я́СЕНЬ, я, ч. Дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби.

Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Шевч., І, 1963, 3);

Обголені з листя каштани, ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (Фр., VI, 1951, 443);

На Кримських і Карпатських горах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа, сосни (Цюпа, Україна.., 1960, 88);

*Образно. Два серця трепетні, високі два уми [Горький і Коцюбинський] — Широковітий дуб і ясен тонколистий — Не слави марної, не ситої користі Вони, страждаючи, шукали між людьми (Рильський, II, 1960, 116);

*У порівн. Ой виростеш, сину, За півчварта року, Як княжа дитина, Як ясен високий (Шевч., І, 1963, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ясен — Я́сен прізвище населений пункт в Україні * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. ясен — [йасеин] -на, м. (на) -н'і, мн. йасеини, йасеин'іў два йасеиние Орфоепічний словник української мови
  3. ясен — I -а, ясень, -я, ч. Дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною. II поет. Те саме, що ясний. Ясен місяцю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ясен — Я́СЕН². Я́СЕН, а, Я́СЕНЬ, я, ч. Високе дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. ясен — Дерево або кущ родини маслинових; поширений в Євразії, пн. Африці, Пн. Америці; бл. 65 видів; листки непарноперисті, дрібні квітки зібрані у волоті, плід — крилатка; росте в лісах і парках; цінна тверда меблева деревина; декоративний (напр. Універсальний словник-енциклопедія
  6. ясен — Я́сен, я́сна, я́сне = я́сний я́сен, я́сена; я́сени, -нів і я́сень, я́сеня, -нем; я́сені, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. ясен — Я́сен, ясна, -не Краткая форма отъ ясний. Мет. 162. Словник української мови Грінченка