ячання
яча́ння
[йачан':а]
-н':а
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ячання — ЯЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. яча́ти і звуки, утворювані цією дією. З високості чутно ячання лебедів і крик диких гусей (Леся Українка); Лебеді на річці змахували крилами й з радісним ячанням підіймалися угору (Л. Словник української мови у 20 томах
- ячання — яча́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- ячання — -я, с. Дія за знач. ячати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ячання — ЯЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. яча́ти і звуки, утворювані цією дією. З високості чутно ячання лебедів і крик диких гусей (Л. Укр., II, 1951, 205); Лебеді на річці змахували крилами й з радісним ячанням підіймалися угору (Дмит., Розлука, 1957, 95); *У порівн. Словник української мови в 11 томах