1. Орфоепічний словник української мови

єгер

є́гер

[йегеир]

-ра, ор. -ром, м. (на) -ров'і/-р'у, мн. -р'і, -р'іy, д. -р'ам

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. єгер — -я, ч. 1》 Спеціаліст-мисливець, що керує полюванням. 2》 Спеціаліст, що веде облік фауни у лісах, національних парках та здійснює нагляд за нею. 3》 Спеціально тренований солдат для ведення воєнних дій у природних умовах, переважно в горах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. єгер — є́гер іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. єгер — є́гер (від нім. Jager – мисливець) 1. Солдат особливих стрілецьких (єгерських) частин у ряді армій. 2. Спеціаліст-мисливець, який керує полюванням, доглядає тварин у заповідниках і мисливствознавчих господарствах. 3. За феодалізму слуга в поміщицькому господарстві, виїзний лакей. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. єгер — Є́ГЕР, я, ч. 1. Спеціаліст-мисливець, що керує полюванням. Трохи не щодня ганяв [граф] на полювання в карпатські ліси з єгерями та полоненими, щоб заганяли звіра (Ле, Мої листи, 1945, 138); Впізнав Ярема і паничевого єгеря Степана (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах