1. Орфоепічний словник української мови

іронічний

іроні́чний

[іроун’ічнией]

м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. іронічний — Глузливий, посмішливий, насмішкуватий; (з жовчю) саркастичний, сил. (злобно-ущипливий) сардонічний <н. сміх>. Словник синонімів Караванського
  2. іронічний — іроні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. іронічний — -а, -е. 1》 Пройнятий іронією; який виражає іронію; глузливий. 2》 Стос. до іронії (у 2 знач.). Іронічне вживання слів. Іронічна посмішка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. іронічний — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови
  5. іронічний — Іроні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. іронічний — ІРОНІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Пройнятий іронією; який виражає іронію; глузливий. У деяких гостей губи потягнулись кінцями вниз, у других вгору від.. іронічного сміху (Фр., II, 1950, 373); Інспектор, старанно причесаний, .. Словник української мови в 11 томах