іронічний
ІРОНІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Пройнятий іронією; який виражає іронію; глузливий.
У деяких гостей губи потягнулись кінцями вниз, у других вгору від.. іронічного сміху (Фр., II, 1950, 373);
Інспектор, старанно причесаний, ..сидів у звичайній своїй позі спокійного й величного сфінкса, кидаючи часом іронічний погляд на молодь (Вас., І, 1959, 316);
Григорій Вакуленко навіть не звернув уваги на іронічний тон запитання (Ткач, Моряки, 1948, 67).
2. Стос. до іронії (у 2 знач.).
Іронічне вживання слів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іронічний — Глузливий, посмішливий, насмішкуватий; (з жовчю) саркастичний, сил. (злобно-ущипливий) сардонічний <н. сміх>. Словник синонімів Караванського
- іронічний — [іроун’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- іронічний — іроні́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- іронічний — -а, -е. 1》 Пройнятий іронією; який виражає іронію; глузливий. 2》 Стос. до іронії (у 2 знач.). Іронічне вживання слів. Іронічна посмішка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- іронічний — НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в'їдливої іронії). Маруся.. Словник синонімів української мови
- іронічний — Іроні́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)