їжа

ї́жа

іжа]

-ж'і, ор. -жеийу

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їжа — їжа і їда Декому здається, що це слова-синоніми. Зовсім ні. Їжа – то харчі (калорійна їжа, рослинна їжа). А їда – споживання їжі (повільна їда; до (після) їди). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. їжа — Ї́ЖА, і, жін. 1. Те, що їдять і п’ють; харчі. Хівря турбувалася їжею: пекла хліб, варила страву (Панас Мирний, IV, 1955, 222); Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало... Словник української мови в 11 томах
  3. їжа — див. їда Словник синонімів Вусика
  4. їжа — -і, ж. 1》 Те, що їдять і п'ють; харчі. Груба їжа — див. грубий. 2》 розм., рідко. Те саме, що їда 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. їжа — ЇДА́ (прийняття їжі), Ї́ЖА розм., ТРА́ПЕ́ЗА жарт., ірон., Ї́ДЖЕННЯ діал. Жвавій Прісьці обридла така повільна їда (Леся Українка); Сагайда їсть, голосно жвакаючи. Після їжі йому хочеться закурити (О. Словник синонімів української мови
  6. їжа — Ї́жа, ї́жі, ї́жі, ї́жею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. їжа — Їжа, -жі ж. Ѣда. Рудч. Ск. І. 3, 29, 115. Словник української мови Грінченка
  8. їжа — ї́жа іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  9. їжа — (те, що їдять) їда, пожива, (варена) страва, (для тварин) корм. Словник синонімів Полюги
  10. їжа — (харчування) харчі, продовольство, провізія, провіянт, жм. живність; (з неба) ур. манна; (варена) вариво, страва, потрава, наїдки, їдження, ж. трапеза, р. їдло, їство, їстиво; (худобі) корм; (рослинам) пожива. Словник синонімів Караванського
  11. їжа — Речовини, що їх організм отримує з навколишнього середовища, є для нього будівельним матеріалом і джерелом енергії; найважливішими складниками ї. є білки, вуглеводи, жири, мінеральні солі, вода та вітаміни. Універсальний словник-енциклопедія
  12. їжа — син. берло, хавайка, хаванина, хавка, хавчик, хрямотина, хряцалка, шамотина несмачна: баланда, бевка. Словник жарґонної лексики української мови
  13. їжа — лихи́й на ї́жу. Той, хто любить добре і багато їсти, хто швидко їсть. Лихий на їжу. Коли б до роботи такий прудкий (О. Копиленко). Фразеологічний словник української мови